ТУРБІДИМЕТРІЯ (лат. turbidus — мутний) — метод кількісного аналізу, що базується на вимірюванні інтенсивності світла, яке поглинається суспензією твердої речовини (джерело і приймач випромінювання знаходяться на одній лінії). При турбідиметричних вимірюваннях величину, яку називають мутністю (S), визначають за рівнянням, яке має вигляд, аналогічний рівнянню Бугера — Ламберта — Бера:
,
де I та I0 — інтенсивність світлового потоку, який пройшов крізь суспензію, що падає на неї, відповідно; K — молярний коефіцієнт мутності розчину; l — товщина шару розчину, що поглинає; C — концентрація часток, що поглинають у розчині.
Для турбідиметричних вимірювань придатні колориметри, фотоколориметри, спектрофотометри (як правило, використовують синій світлофільтр). Порядок вимірювань збігається з порядком колориметричних вимірювань. Кількісні визначення проводять з використанням калібрувальної кривої. Турбідиметричний метод має високу чутливість, але його застосування обмежене у зв’язку з тим, що на світлорозсіювання дуже впливає розмір часток, тому при порівнянні стандартів і проби необхідне суворе дотримання ідентичності умов. Труднощі, пов’язані із впливом різних факторів на властивості суспензій, зменшуються при фототурбідиметричному титруванні, коли точку еквівалентності визначають за максимумом помутніння.
Фототурбідиметричне титрування можна виконувати візуально або з використанням абсорбційного фотометра.
Юинг Г. Инструментальные методы химического анализа. — М., 1989.